Поширеність і клінічні особливості метаболічного синдрому в реципієнтів після ортотопічної трансплантації серця

Анотація

Мета роботи – визначити поширеність метаболічного синдрому (МС) у реципієнтів після ортотопічної трансплантації серця (ОТС) та оцінити його клінічні особливості. 
Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз 112 реципієнтів, які перенесли ОТС у 2019–
2024 рр. у ДНП «Інститут серця МОЗ України». Пацієнти були розподілені на дві групи: група А (n = 41) – з МС до ТС, група Б (n = 71) – без МС. Оцінювали антропометричні, біохімічні показники, дані ехокардіографії та рівень виживання. Діагноз МС визначали за критеріями NCEP-ATP III. 
Результати. Частка чоловіків у групі А була вищою (95,1 % проти 78,9 %, p = 0,021). Середній вік у групі А – 53 (46; 56) років, що перевищує відповідний показник у групі Б (40 (32; 53), p = 0,003). МС був асоційований із вищим індексом маси тіла (p = 0,001), наявністю ішемічної кардіоміопатії у більшості випадків (41,5 % проти 19,7 %, p = 0,043) та вищим рівнем креатиніну (p = 0,016). Через рік після ТС поширеність МС зросла до 50,5 % (p = 0,041), що було зумовлено підвищенням рівня тригліцеридів (≥ 1,7 ммоль/л, p = 0,014), артеріального тиску (≥ 130/85 мм рт. ст., p = 0,0001) та зростанням частки пацієнтів із цукровим діабетом чи глюкозою натще ≥ 5,6 ммоль/л (р = 0,012). Аналіз виживання за методом Каплана – Мейєра показав, що реципієнти з МС до ТС характеризувалися статистично значущо нижчим показником однорічного виживання порівняно з реципієнтами без МС [(82,9 ± 5,9) % проти (94,4 ± 2,7) %, р = 0,048)].
Висновки. МС є поширеним серед реципієнтів після ОТС і може погіршувати прогноз унаслідок підвищення серцево-судинних ризиків. Отримані результати свідчать про необхідність ретельного моніторингу та корекції метаболічних порушень у цієї категорії пацієнтів